Под микроскопом: Гран При Бразилии

Погода зробила все, щоб гонка запам’яталася надовго і пілотам, і командам інженерів, і механікам, і стюардам з Чарлі Уайтінгом, і безумовно вболівальникам. При цьому ми стали свідками того, що повною мірою передбачити примхи природи організатори не можуть, адже дренажні системи автодрому не справлялися з потоками води і це при тому, що протягом останніх трьох років траса була повністю реконструйована.

 

Чимало критики викликало рішення про другу зупинку гонки після 28 кіл і варто розібратися чому так сталося, і чому думки щодо цього розділилися. З одного боку ми добре чули як здивовані були деякі пілоти, пояснюючи, що для цієї зупинки не було підстав, тим паче, що пелотон і так їхав за машиною безпеки. Інші навпаки – вказували на вкрай складні умови, насамперед, чималу кількість стоячої води, через яку і виникає аквапланування, та вкрай погану видимість. Наприклад, Джоліон Палмер після гонки зізнався, що побачив Торо Россо Квята за мить до зіткнення і вже нічого зробити не міг аби його уникнути, а Фернандо Алонсо в якийсь момент попросив інженера повідомляти йому про наближення суперників позаду, бо в дзеркалах все-одно нічого розгледіти було не можливо. Попри те, що ці два епізоди трапилися в момент коли на трасі був режим зелених прапорів, ситуація не надто відрізнялася з тим коли машини їхали позаду автомобіля безпеки.

 

Мабуть, найкраще пояснення рішенню про другу зупинку гонки дав Ерік Бульє, наголосивши, що для FIA головним пріоритетом є безпека учасників і в тих умовах все легко могло вийти з під контролю. Тим паче що трагічний випадок з Жюлем Б’янкі ще досі нагадує про себе багатьом. Нам залишається тільки прийняти як факт те, що в таких непевних умовах Уайтінг зайвий раз буде перестраховуватися і дмухати на холодне. Не менш важливо розуміти, що реплікам пілотів по радіо вірити на 100% просто не можна, адже вони продиктовані не тільки їх баченням та відчуттями на трасі, а й власними інтересами.



Хемілтон хотів ганятися, бо чудово розумів, що по-перше, йому як лідеру гонки не заважатимуть бризки машин і з видимістю все буде добре, по-друге, і що навіть важливіше британець найбільше з усіх був зацікавлений у тому, щоб за результатами Гран Прі були нараховані 100% очок, а не половина, для чого потрібно було не стояти на піт-лейн, а подолати три чверті дистанції. Ферстаппен з Боттасом так само були не вдоволені своїми позиціями на трасі, тож розраховували їх покращити, а для цього треба було відновлювати гонку в нормальному режимі.

На противагу їм ми чули думки Росберга і Насра, які наполягали на тому, що умови для гонки незадовільні, тож необхідно її зупинити і почекати поки дощ вщухне і на трасі стане краще. Та і їх думки були продиктовані виключно власними інтересами – затягування часу грало на користь Ніко, адже якби гонку не поновили б або ж пелотон не встиг по завершенні чотирьох годин проїхати 75% дистанції, то німець програв би Хемілтону не 7, а 3,5 очка і перед Абу-Дабі мав би гандикап у 15,5 пунктів, а не 12. Тож цілком очевидно чому для Ніко видимість на трасі була жахливою, а води так само багато, як під час Всесвітнього потопу. Аналогічно і Наср – для бразильця це була реальна можливість заробити перші очки в сезоні, тож збереження поточної позиції було головною метою і для Феліпе. В такій ситуації дирекції гонки прислухатися до думок пілотів можна було тільки у випадку, якщо ці думки не відповідали їх інтересам, як от у Феттеля або Баттона, яким втрачати було нічого, але обоє вважали, що варто зупинитися.

 

Безумовно найбільш яскраво в гонці себе знову проявив Ферстаппен, якого вже у восьмий раз назвали «гонщиком дня». Його пілотаж у складних умовах і обгони однозначно стали окрасою цієї напруженої гонки, причому особливо запам’ятатися мав його маневр у третьому повороті, коли позаду Макса опинився Росберг. Проте пілот Ред Булл у складних умовах помилок уникнути не зміг, ледве уникнувши контакту зі стіною в час, коли намагався наздогнати лідера. Крім того команда разом із пілотами зробила тактичну помилку в той момент, коли гонщики перейшли на проміжні шини, які позитивний ефект від гоночного темпу давали зовсім недовго, бо коли дощ посилився, то довелося повертатися в бокси за ґумою для сильного дощу. Звісно маючи в активі дві абсолютно зайві зупинки в боксах навіть не варто мріяти про боротьбу зі «срібними стрілами» за перемогу. Та той заключний відрізок гонки, коли Ферстаппен прорвався з другого десятка на третю позицію вже став частиною золотого фонду Формули 1. Як Доннінгтон-93 або Іспанія-96.

 

 

В свою чергу Льюіс Хемілтон провів по-справжньому ідеальну гонку – не його провина, що деякий час довелося їхати за машиною безпеки, але коли на трасі були зелені прапори він перетворювався на еталон. Жодної серйозної помилки, на відміну від колег по подіуму або інших чемпіонів, які без розворотів дистанцію не проїхали. Тож якщо за видовищність виступу однозначно Ферстаппен номер один, то за виконання таким пілотом безсумнівно є Хемілтон.

 

Тепер Льюісу залишається зробити завершальний крок, виграти гонку в Абу-Дабі та чекати на результат Росберга. Нині багато хто вважає, що такий фініш сезону у виконанні Ніко ставить під сумнів його можливий титул, адже на тлі перемог Льюіса та з урахуванням низки технічних проблем, з якими протягом сезону стикався триразовий чемпіон, тріумф Росберга виглядатиме неповноцінним. При цьому більшість забуває, що німець діє виходячи з чинного регламенту, а не побажань вболівальників чи експертів. І поки титул отримує гонщик з найбільшою кількістю очок, не має значення наскільки видовищно вони були здобуті. Тим паче, що не всі попередні титули здобувалися перемогами – як тут не згадати про Джеймса Ханта у драматичному 1976-му або й самого Хемілтона у 2008-му. Зрештою, Росберг-старший став чемпіоном у 1982-му, вигравши лише одну гонку в сезоні, де на 16 етапах тріумфували 11 різних пілотів. Безумовно Ніко волітиме виграти в Абу-Дабі, щоб таких розмов було якомога менше, але всі прекрасно розуміють, що простого фінішу на подіумі йому вистачить. Буде не так епічно, але то вже проблеми інших.

 

З погляду шинної тактики гонка видалася також досить цікавою, продемонструвавши усім, що поспішність у прийнятті рішень дорого коштує. Найбільше виграли ті гонщики, які на піт-лейні з’являлися виключно під час зупинки гонки, коли механіки могли провести зміну ґуми. Аби пересвідчитися у цьому достатньо побачити, що в топ-десятці не виявилося лише одного пілота, який зайвий раз в бокси не їздив – Естебан Окон до передостаннього кола претендував на десяту позицію, проте утриматися на ній не зумів, пропустивши Фернандо Алонсо, а потім і Валттері Боттаса. Хемілтон, Росберг, Перес, Сайнс і Наср обмежилися виключно тими можливостями, які отримали під час зупинок гонки завдяки чому троє останніх зуміли фінішувати вище тих позицій, які їм світили в гонці на сухому асфальті. Безумовно в цьому переліку особливе місце належить бразильському гонщику Заубер. Не секрет, що команда з Хінвіля переживає погані часи, але ще жодного разу вона не закінчувала сезон без набраних очок і все безнадійно йшло до того, що цей рік стане таким уперше, але безпомилковий пілотаж Феліпе на рідній землі дозволив досягнути такого бажаного результату, який вивів Заубер на десяте місце в Кубку конструкторів, залишаючи Мейнор обабіч розподілу призових.

 

Не обійшлося в Сан-Паулу і без невдах – пілотів, які могли виступити набагато краще, але яким або не пощастило як, наприклад, Хюлькенбергу, який в режимі машини безпеки зловив прокол колеса і втратив третє місце або які не змогли справитися з норовливими машинами на підйомі перед чи безпосередньо на самі стартовій прямій, як це сталося з Ерікссоном, Ряйкконеном і Массою. Та всі вони на тлі Грожана виглядають невинними жертвами обставин. Навряд чи Ромен, який ще в суботу показав найкращий результат у кваліфікації за Хаас, зможе пояснити як так сталося що з усіх гонщиків він єдиний, хто зумів розбити машину на колі виїзду з боксів дорогою до стартового поля. Epic fail, і ніяк не менше.

 

P.S. Коли гонщик достроково завершує останню домашню гонку в кар’єрі – це може бути дуже емоційним:

 

 

В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ