Формула 1: итоги сезона

Вторая часть итогов от Sport.ua посвящена пяти лучшим командам прошедшего чемпионата

Facebook
© Facebook

Williams Martini Racing

 

Очки

Місце

Позиція у кваліфікації

Рахунок у кваліфікації

Найкращий фініш

Кількість подіумів

найкраща

середня

2015

257

3

3

 

 

3

4

2016

138

5

3

3

1

Валттері Боттас

85

8

3

8,33

17-4

3

1

Феліпе Масса

53

11

5

10,52

4-17

5

0


Прагнучи прогресувати і щонайменше зберегти минулорічні позиції команда зіткнулася з проблемами, які так не змогла вирішити, набравши майже удвічі менше очок і опустившись в Кубку конструкторів одразу на дві позиції – це ще не провальний, але однозначно невдалий сезон для Вільямс, що в підсумку вирішила перегорнути сторінку й попрощалася з Массою.
 
Попередні два роки команда з Гроу завершувала сезон третьою, стаючи тим самим найкращим колективом-клієнтом Мерседес, попутно опиняючись попереду когось із грандів з пари Ред Булл – Феррарі, та цього року все пішло зовсім не так, як того хотіли у Вільямс. Працюючи над FW38 у Гроу намагалися уникнути помилок минулого, коли машина просто жахливо себе поводила на повільних трасах, крім того команда розраховувала набирати свої очки за рахунок надійності машини та досвіду пілотів, що третій рік поспіль проводили пліч-о-пліч.
 
На початку сезону розрахунок справджувався – поки інші шукали причини власних невдач Масса з Боттасом стабільно набирали очки у перших гонках. Та неприємний дзвінок прозвучав… у Монако, де Феліпе став 10-м, а Валттері – лише 12-м. Такий результат дав привід сумніватися в тому, що «білі» знайшли причини минулих невдач на повільних трасах. Згодом виявилося, що і в дощ FW38 їде лише трохи краще за машини відвертих аутсайдерів і виправити це було зовсім непросто. Залишаючись відносно невеликою приватною командою Вільямс елементарно не вистачало коштів на те, аби займатися серйозною модернізацією машини, бо основні ресурси були віддані на розробку наступного шасі, при роботі над яким простою еволюцією обійтися неможливо.

 
Попри цілком непогані результати весною у Гроув не стали лукавити, визнаючи, що цього року утриматися на третьому місці не вийде, бо і Феррарі, і Ред Булл опинилися далеко попереду. Та в команді на той момент ще не здогадувалися, які випробування на них чекають восени.
 
Після серпневої перерви, коли на базі кипіла робота над FW39 виявилося, що конкуренти з Форс Індії зробили власний стрибок уперед в розрахунку на четверте місце. У Вільямс до такої боротьби готовими не були – найкращою ілюстрацією чого є те, що дві третини своїх очок команда заробила до літньої перерви і лише третину після. Цього виявилося достатньо для того, щоб локальну боротьбу «індусам» програти без особливих надій.
 
Крім того було добре видно як сильно здав Масса. Бразилець лише 4 рази випередив Боттаса у кваліфікації – це найгірший результат серед усіх напарників, які провели повний сезон. Внаслідок почасти провальних виступів у суботу очок команда не дораховувалася по неділях. Зрештою, коли чутки про те, що в команді наступного року з’явиться «молодий, перспективний і забезпечений» пілот набирали все більш яскравих підтверджень, Феліпе – як це 10 років тому (вперше) зробив Міхаель Шумахер – в Монці оголосив, що завершує кар’єру в Формулі 1.
 
При спробі виділити найкращий етап команди постає невелика проблема – в Сочі Валттері та Феліпе були 4-м і 5-м, здобувши для команди найбільшу кількість очок за один Гран Прі, водночас в Монреалі Боттас єдиний раз у сезоні піднявся на подіум. Що ж до найгіршого етапу, то тут все однозначно: у Сільверстоуні на домашньому Гран Прі в дощ фінішувати 11-м і 14-м – це більше ніж провал.

 
Щоправда без здобутків сезон для Вільямс не пройшов – після численних проблем на піт-стопах у минулому році команда ще взимку переглянула роботу під час заміни шин, оновила деяке обладнання і натренувала механіків так добре, що у двох третинах гонок найшвидші піт-стопи залишалися саме за «білою» командою, яка навіть встановила рекорд, обслуживши Массу в Баку за 1,92 секунди.
 
В листопаді команда офіційно оголосила, що Боттас залишається, а його напарником стане Ленс Стролл – канадський талант, який домінував цього року в європейській Формулі 3, вигравши чемпіонат з колосальним відривом. Тепер команда отримає свіжу кров і кошти, так необхідні для постійної роботи над машиною. Ну а мета цілком однозначна – відіграти втрачене цьогоріч. Звісно якщо Боттас таки залишиться в команді, адже на нього всерйоз претендують «срібні стріли» і шукають способів домовитися з Вільямс про можливу форму відступних за фіна.

Sahara Force India F1 Team

 

Очки

Місце

Позиція у кваліфікації

Рахунок у кваліфікації

Найкращий фініш

Кількість подіумів

найкраща

середня

2015

136

5

4

 

 

3

1

2016

173

4

2

3

2

Серхіо Перес

101

7

2

9,43

9-12

3

2

Ніко Хюлькенберг

72

9

3

8,29

12-9

4

0


Форс Індія разом із Хаас цього року стали головними несподіванками сезону, але якщо від американської команди ніхто в принципі не очікував нічого подібного, то чемпіонат у виконанні «індусів» став свідченням того наскільки сильними та зрілими пілотами є Серхіо з Ніко. Команда досягла свого історичного максимуму і збирається розвивати успіх. Закономірним наслідком успіхів Форс Індії стало запрошення Хюлькенберга до Рено – це буде його перший шанс проявити себе у складі заводської команди.

Зберігши на цей рік пару пілотів в особі Хюлькенберга та Переса колектив з Сільверстоуна сподівався поборотися за п’яте місце в Кубку конструкторів як з іншими клієнтами Мерседес – Вільямс, так і з Макларен та Рено, якщо дві останні зможуть підняти власні результати. Зрештою такі плани виглядали майже необґрунтованою фантазією, адже фінансові можливості «індусів» набагато скромніші за суперників. Крім того саме через борги власної авіакомпанії Віджай Малья опинився замкненим у Великій Британії – в Індії правоохоронні органи оголосили його в розшук, паспорт анулювали, але екстрадиції з Альбіону не домоглися, проте виїжджати за межі Британії власнику команди було небезпечно.

 
Початок сезону команда провела блідо й очікувань відверто не виправдовувала, от тільки стартувала вона в чемпіонаті по суті зі старою, але модернізованою машиною. Та вже у Барселоні з’явилася порція суттєвих оновлень, доповнена ще однією хвилею модернізації в Сільверстоуні. Цього вистачило для того, щоб спочатку повернутися на п’яте місце, а згодом, дивлячись на темп і результати Вільямс, поставити за мету випередити колег з Гроув. Після літньої перерви «індуси» в Спа вперше вийшли на четверте місце, але за тиждень у Монці втратили його – як виявилося тимчасово, бо починаючи з Сінгапуру тільки поступово відривалися від Вільямс, завершивши сезон з найбільшим досягненням в історії команди.
 
До свого активу Форс Індія може, насамперед, занести гонку в Монако, де Серхіо здобув перший з двох своїх подіумів, а додаючи шостий результат Ніко команда заробила 23 очка – найкращий результат сезону, який майже вдалося повторити у Бельгії звідки команда поїхала з іще 22 пунктами. Найгіршим же стала австрійська гонка, де здавалося б все розпочиналося позитивно – Хюлькенберг стартував другим, але несподівані проблеми з гальмами на обох машинах змусили команду достроково завершити ту гонку. І хоча в Бахрейні та Китаї колектив з Сільверстоуна також залишився без очок, але там і очікування були не такими високими.

 
Чудові, враховуючи можливості команди, результати з одного боку спонукали команду досить рано спробувати продовжити контракти з обома пілотами, та Серхіо з Ніко шукали більш перспективні варіанти. Як не дивно, але обоє були зацікавлені у переході в Рено, проте в Енстоуні зробили вибір на користь Хюлькенберга. Менеджмент Переса разом із його спонсорами не знайшовши нічого кращого таки вирішили залишитися в команді ще на рік. На заміну ж Ніко команда взяла Естебана Окона, виторгувавши у Мерседес солідну знижку на силові установки.
 
Яким для Форс Індії стане наступний сезон – справжня загадка, адже з одного боку команда працює над новим шасі не вибиваючись з графіку, та з іншого – в умовах таких серйозних технічних змін у маленьких колективів завжди більше ризиків проґавити щось серйозне через що потім довго доведеться надолужувати. Та в Сільверстоуні панує оптимістичний настрій і бажання рухатися далі та вгору. От тільки вище знаходяться багаті й потужні команди обійти які буде неймовірно складно.

Scuderia Ferrari

 

Очки

Місце

Позиція у кваліфікації

Рахунок у кваліфікації

Найкращий фініш

Кількість подіумів

Кількість перемог

найкраща

середня

2015

428

2

1

 

 

1

16

3

2016

398

3

2

2

11

0

Себастіан Феттель

212

4

2

5,24

10-11

2

7

0

Кімі Ряйкконен

186

6

3

5,05

11-10

2

4

0


Декларуючи амбітну мету посунути Мерседес з Олімпу Скудерія сезон провалила так і не вигравши жодної гонки, хоча мала непогані шанси в Австралії, Іспанії та Канаді, а стосунки між Феттелем та керівництвом помітно охолонули, ще більше демонструючи управлінсько-інженерний застій «червоних», який має всі шанси посилитися після того, як Маранелло покинув технічний директор Джеймс Еллісон.
 
Сезон для «червоних» розпочався досить оптимістично – вже у першій же гонці Феттель вийшов у лідери зі старту й довгий час претендував на перемогу, та невдалі рішення стосовно шинної тактики призвели до того, що опоненти з Мерседес зуміли за рахунок піт-стопів повернути перші дві позиції своїм пілотам. Тим не менше фініш на подіумі надихав на подальші звершення, зокрема й тому, що на старті чемпіонату швидкість італійських машин перекривалася виключно пілотами Мерседес і на перших п’яти етапах мінімум один пілот Феррарі неодмінно фінішував на подіумі. Другий шанс виграти гонку несподівано з’явився в Іспанії, але місцеве кільце має не надто дружню для обгонів конфігурацію, тож Ряйкконен, який пів гонки провисів на задньому крилі у Ферстаппена так і не зумів зламати опір голландця, третім тоді фінішував Феттель – саме ця гонка у підсумку у стане найрезультативнішою для Скудерії, адже ніде більше протягом року Кімі з Себастіаном одночасно на подіум не піднімалися. Третя нагода була в Канаді, де Феттель як у Мельбурні захопив лідерство зі старту, але так само як і у першій гонці року стратеги Скудерії програли штабу Мерседес і німець фінішував другим позаду Хемілтона. Все це аж ніяк не сприяло поліпшенню стосунків всередині команди, яка перебувала під пресингом.

 
Почали даватися взнаки старі шкідливі звички, які понад 20 років тому зумів викорінити Жан Тодт – команда стала занадто італійською, всі опинилися під шаленим тиском і побоюваннями зробити помилку в той час як конкуренти з Мерседес, Рено і Ред Булл вдосконалювали свої машини та силові агрегати. Протягом сезону французькі силові установки практично зрівнялися за своєю потужністю з моторами з Маранелло, в той же час на трасах «червоні» поступово почали здавати позиції «енергетикам». На додачу до цього Феррарі через родинну трагедію залишилася без Джеймса Еллісона, що повернувся в Англію до дітей, які раптово залишилися без матері.
 
З липня Скудерія стала стабільно поступатися результатами гонщикам Ред Булл, тож про плани боротися з Мерседес можна було забути і відкласти їх до кращих часів, бо треба було ефективно протистояти гонщикам Крістіана Хорнера, але і цю місію виконати ніяк не виходило – у другій частині сезону Себастіан і Кімі стабільно програвали на трасі, причому як під час кваліфікацій, так і в гоночному темпі. Зрештою цей сезон повною мірою проілюстрував чому ж Алонсо зневірився у власних шансах виграти титул у червоному комбінезоні. З такими результатами і ситуацією всередині команди наступним може стати Себастіан.

 
Навіть попри те, що Феррарі стала єдиною командою, що набирала очки в кожній гонці чемпіонату, проблем виявилося занадто багато. Єдиною світлою плямою в цьогорічній історії команди стало видиме поліпшення результатів Ряйкконена. Особливо у кваліфікаціях, що зрештою вилилося в його перемогу над напарником. Фін знайшов спільну мову зі своїми новими інженерами й суттєво додав у стабільності та швидкості. Як наслідок – Феррарі продовжила з Кімі контракт ще на рік, розуміючи що в умовах зміни технічного регламенту краще мати досвідченого гонщика, який добре працює з інженерами й забезпечить якісний зворотній зв’язок. До того ж Феттелю з ним працювати комфортно, а ця хімія залишається однією з небагатьох сфер, де в Маранелло проблем немає.
 
Яким стане для Скудерії наступний рік сказати непросто, адже з одного боку якісний склад інженерів у Мерседес і Ред Булл нині є кращим, з іншого – якщо в команді пройде внутрішня турбулентність, а тиск та страх скоїти помилку, що призводить до небажання ризикувати та придумувати щось оригінальне спаде, то червоні машини знову будуть одними з головних претендентів на перемогу. От тільки всіх «якщо» наразі занадто багато…

Red Bull Racing

 

Очки

Місце

Позиція у кваліфікації

Рахунок у кваліфікації

Найкращий фініш

Кількість подіумів

Кількість перемог

найкраща

середня

2015

187

4

2

 

 

2

3

0

2016

468

2

1

1

16

2

Даніель Ріккардо

256

3

1

4,19

15-6

1

8

1

Макс Ферстаппен

191 RBR + 13 STR

5

2

5,71

6-11

1

7

1

Даниіл Квят

21 RBR + 4 STR

14

6

11,75

0-4

3

1

0

 

Побивши минулого року горщики зі своїм головним технічним партнером Рено, команда опинилася в дуже неприємній ситуації, адже крім французів силові установки Ред Булл постачати ніхто не хотів. Стосунки між Мілтон Кінс та Вірі-Шатійон перейшли на інший рівень, бо Рено, викупивши Лотус, стала повноцінною заводською командою, а Ред Булл стала просто командою-клієнтом у якої мотори брендуються як Tag Heuer. Під час передсезонних тестів було зрозуміло, що французькі агрегати стали більш потужними, а «енергетики» не безпідставно заявили про те, що чекають побачити своїх пілотів на верхній сходинці подіуму та поборотися якщо не з Мерседес, то вже точно з Феррарі.
 
Початок сезону частково підтвердив очікування команди – Ріккардо три гонки поспіль фінішував четвертим і подіуми для «биків» були виключно питанням часу. Відкрив їх лік Квят в Китаї, але хто б міг подумати, що це була його передостання гонка в складі команди. Після відверто провального уїк-енду в Сочі росіянина замінив Ферстаппен, і як він це зробив! Сходу одразу ж у першій гонці Макс виграв гонку в якій все склалося на його користь – і схід обох пілотів Мерседес, і альтернативна тактика на яку перевели Ріккардо, та кого це цікавило, адже результат передовсім.
 
В подальшому результати команди дещо підупали, але згодом пішли вгору: по-перше, Рено впроваджувала планові оновлення силової установки, по-друге, відділ аеродинаміки постійно забезпечував новинками, що працювали як слід. До того ж головні конкуренти з Феррарі опинилися в кризовій ситуації, що тільки лило воду на «енергетичний» млин. У підсумку вже восени друга позиція команди ні в кого не викликала сумнівів: до Мерседес іще не дотягали, але й Феррарі залишили далеко позаду.

 
Безумовно найкращим для Ред Булл став Гран Прі Малайзії, де Даніель з Максом взяли переможний дубль. Зрештою це була одна з двох перемог команди в сезоні й лише один з двох випадків, коли пілоти удвох побували на подіумі – в Німеччині австралієць став другим, а голландець третім.
 
Найгіршими ж для «енергетиків» стали гонки в Сочі та Монако. В Росії Ріккардо був 11-м, а Квят – 14-м і це виявився єдиний повністю «холостий» Гран Прі команди після якого Хельмут Марко відправив росіянина до Торо Россо, взявши на його місце Ферстаппена. Що ж до Монако, то по-перше, Даніель втратив практично гарантовану перемогу через помилку команди, яка не встигла передати з містка вказівку механікам готуватися до піт-стопу австралійця і саме втраченого часу не вистачило аби повернутися на трасу лідером – чорнішого обличчя у Ріккардо, мабуть, не було за всі роки його виступу в Формулі 1. По-друге, Ферстаппен, який тріумфально провів попередню (дебютну) гонку в складі команди, на вузькій трасі виглядав школярем-другорічником, що так і не взявся за голову: Макс двічі за уїк-енд розбив машину, так і не підібравши ключів до вузької траси у князівстві.
 
Оцінюючи сезон у виконанні напарників слід визнати, що той складі, який ми бачили починаючи з Іспанії наразі є одним з найсильніших в Формулі 1 (а наступного року цілком може стати найкращим). Так, Максу часом не вистачає досвіду, стабільності, а інколи розважливості, але все це він здобуває з кожною проведеною гонкою. Ну а Даніель просто чудово впорався зі своєю роботою не зважаючи на те, що в принципі має обґрунтовані претензії до команди, через рішення та помилки якої не виграв в Іспанії та Монако. Квяту, слід визнати, просто не пощастило з тим, наскільки вправними поза межами траси виявилися обоє Ферстаппенів – цілком очевидно, що причиною рокіровки пілотів стала не невдала гонка Даниіла в Сочі, а саме системний тиск менеджменту Макса, який прагнув або отримати місце в головній команді, або шукати місце в іншій, більш потужній за Торо Россо команді.

 
Перспективи на майбутній сезон виглядають у Ред Булл досить оптимістично – новий технічний регламент дасть шанс скоротити відставання від «срібних стріл», можна навіть не сумніватися в тому, що конструктори обов’язково придумають щось оригінальне. Якщо ж Рено зможе ще відіграти своє відставання від мотористів з Бріксуорта, то команда й узагалі може вийти на рівень чинних чемпіонів. Крім того не варто забувати, що наступного року зміниться склад пілотів Мерседес – напарнику Хемілтона попервах буде тяжко, і це може бути чудова нагода для Даніеля з Максом.

Mercedes AMG Petronas Formula One Team

 

Очки

Місце

Позиція у кваліфікації

Рахунок у кваліфікації

Найкращий фініш

Кількість подіумів

Кількість перемог

найкраща

середня

2015

703

1

1

 

 

1

32

16

2016

765

1

1

1

33

19

Льюіс Хемілтон

380

2

1

4,14

12-9

1

17

10

Ніко Росберг

385

1

1

1,62

9-12

1

16

9


Здавалося б, хіба можуть іти справи краще, якщо ви третій рік поспіль домінуєте в чемпіонаті, ваша машина є орієнтиром для інших, Кубок конструкторів здобувається достроково, а за титул чемпіона ведуть боротьбу виключно ваші пілоти? Додайте до цього ще й новий рекорд з кількості перемог за чемпіонат, яких у Мерседес у 2016-му назбиралося цілих 19! Проте і у тріумфаторів сезону без проблем не обійшлося, а вирішення однієї з них стало наслідком появи іншої – тепер украй напружених стосунків між Ніко та Льюісом не буде, але ким можна гідно замінити Росберга, який несподівано для всіх оголосив про завершення кар’єри вже у грудні?

 

 
Розпочавши чемпіонат переможним дублем у Мельбурні «срібні стріли» завершили його серією з 4 дублів наприкінці сезону, що більш ніж промовисто свідчить про те, наскільки прекрасною та швидкою була цьогорічна W07 Hybrid. Майже містичним чином цього року проблеми з силовою установкою якщо і виникали, то виключно на машині №44, причому все розпочиналося ще під час кваліфікацій – в Китаї, Росії й Азербайджані Хемілтон достроково припиняв боротьбу з напарником за поул.  В Бельгії через штрафи, зумовлені встановленням додаткових понаднормових компонентів силової установки, довелося стартувати з останнього ряду. Ну а вінцем усіх проблем британця стала відмова двигуна у Малайзії в момент, коли Льюіс лідирував у гонці. З одного боку саме ці проблеми і дозволяють говорити, що титул був програний через них, та з іншого...
 
Якщо уважно придивитися до результатів обох пілотів у порівнянні з минулим роком, ми побачимо суттєвий стрибок саме у виконанні Росберга. Льюіс провів чемпіонат на дуже високому рівні – він набрав лише на одне очко менше ніж у 2015-му, виграв ті ж таки 10 гонок і 17 разів піднімався на подіум, його так само один раз за сезон підвів мотор. Результати британця – це ілюстрація справжньої чемпіонської стабільності, якої цього року просто виявилося недостатньо на тлі колосального прориву Ніко.

 
Німець виграв на три гонки більше і на один раз частіше піднімався на подіум, а головне – зумів набрати на 63 очка більше. Саме стабільність Росберга вкупі з надзвичайною надійністю машини, що жодного разу в гонці не зламалася (хоча з проблемами Ніко стикався в Баку та Сільверстоуні), і стали запорукою його тріумфу та… завершення кар’єри після сходження на власний гоночний Еверест. Не варто забувати і про те, скільки позицій, а ними і очок, не дорахувався Хемілтон через провалені старти,  як приклад уникнення лише одного з них – в Австралії, Бахрейні чи Італії – було б достатньо, щоб утретє поспіль опинитися попереду Ніко в особистому заліку. Таким чином на питання що стало причиною поразки Хемілтона – техніка чи його помилки – однозначної відповіді немає, адже за відсутності одного з двох факторів триразовий чемпіон міг би стати чотириразовим.
 
Найбільшим випробуванням для команди і водночас найгіршим етапом однозначно стала гонка в Іспанії, що завершилася сходом обох пілотів внаслідок їх зіткнення вже у четвертому повороті першого кола – єдиний Гран Прі, що не приніс команді бодай якихось очок і лише один з двох, де перемога дісталася не «срібним стрілам». Тим паче, що в боксах та й пізніше на базі відбувалися дуже серйозні розбірки учасники яких виносити сміття з хати не стали, хоча згодом ми можемо дізнатися багато цікавого про все, що відбувалося в кулуарах Мерседес.

 
Що ж стосується визначення найкращого Гран Прі, то у випадку з командою, що виграла 19 гонок з 21 і при цьому здобула 8 дублів – питання може видатися невирішуваним, проте це залежить від того, що саме оцінювати. Якщо легкість перемоги та абсолютну перевагу над опонентами – то це буде Угорщина, де помінявшись позиціями на старті Льюіс з Ніко аж до самого фінішу утримували перше й друге місце – на Хунгарорингу було тотальне домінування Мерседес. Якщо ж виходити з того, що команда змушена була долати труднощі, то сюди варто віднести етап в Австралії – програвши старт Феттелю, пілоти не здалися, а стратеги придумали як за допомогою тактики повернути втрачене, що прекрасно змогли реалізувати обоє гонщиків і це дозволило у Мельбурні розпочати сезон з дубля.
 
Зіткнення пілотів в Барселоні, Монреалі та Шпільбергу, довготривале психологічне протистояння із використанням ЗМІ та більш ніж суперечлива, хоча й зрозуміла гоночна тактика Хемілтона в Абу-Дабі принесли нову хвилю ескалації протистояння, яку Вольффу з Лаудою доводилося постійно гасити, але тепер всього цього більше не буде. Ніко, втомлений від усього, що довелося пройти і водночас щасливий через здійснення дитячої мрії вирішив, що з нього досить – сміливе, але водночас і мудре рішення людини, яка знає, що за рівних умов напарник все-одно швидший. Таким чином в Браклі виникла одна з найкращих та найбажаніших вакансій, от тільки з’явилася вона настільки пізно, що й самій команді буде дуже непросто знайти гідну заміну новоспеченому чемпіону. Чи стане ним Верляйн, чи хтось із тих пілотів, які мають контракт на наступний рік з іншою командою покаже час, але нині зрозуміло одне – наступного року «срібні стріли» обов’язково спробують відстояти свою позицію, а протистояння між пілотами може і не бути (якщо напарником Льюіса стане молодий і не надто досвідчений гонщик), а може вийти навіть занадто феєричним. Зрештою, перший сезон Мерседес без Росберга обіцяє стати і цікавим, і напруженим.
 

 
В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ
 
Першу частину підсумків сезону читайте тут.

Источник — Sport.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
    Kimi Raikkonen
      Kimi Raikkonen, 15.12.2016 13:14
    0
    Вот в упор не понимаю, почему все так зацикленны на том что от Феррари ушел Еллисон (тех_дир)? неужели вы думаете что он сам сидити делает чертежи!? он когда приходил - привел с собой свой штаб - человек 10 если не ошибаюсь - главное что бы они остались, так как большинсов работы делают именно они.
    это как с двойным диффузором Брауна в 2009 - мало кто помнит имя Мина - а именно он его придумал а не Росс Браун.
    Hassassin
    Hassassin, 15.12.2016 13:44
    0
    Його роль не тільки і не стільки сидіти над кресленнями, а стратегічно керувати процесами підготовки шасі - він топ-менеджер у технічній області будівництва машини. Без такого управління та координації (і його досвіду) кращою ситуація в Маранелло точно не стане, навіть якщо залишаться ті, кого Еллісон привів. А враховуючи той факт, що і з ним там були проблеми, то його відхід їх навряд чи вирішить.
    Ніхто не говорить що подвійний дифузор придумав особисто Росс Брон - але саме його команда зуміла найбільш ефективно скористатися ними. Тоді, у 2009-му, зі старту сезону такі дифузори були не тільки на машинах Брон ГП, їх використовували у Вільямс і Тойоті, але такого зиску не отримали. А хто добре пам'ятає ту історію, то знає, що інженер, який придумав для Хонди подвійний дифузор, взагалі на той момент працював у Супер Аугурі.
    Kimi Raikkonen
      Kimi Raikkonen, 15.12.2016 15:30
    0
    ну... скажем так в 2009 Вильямс и Тойота проиграли в т.ч. из-за двигателей Тойоты которые были самыми слабыми в пелетоне и из-за чего было принято решение Вильямсом перейти на Косворт
    pavlo
      pavlo, 15.12.2016 22:42
    +1
    Спасибо за итоги Вячеслав и за сезон в целом! Надеюсь почитаю твои труды и в следующем! Так держать!
    hybrid
    hybrid, 17.12.2016 12:44
    0
    трохи шкода хюлькенберга. ось був його шанс попасти в топ-команду (з форс-індією вони б все уладнали, думаю), а прийдеться знову десь в кращому разі в середняках їздити.

    в боттаса проти хема не вірю, чесно кажучи, насамперед психологічно. тоді вже краще верляйна брати і дивитися, як воно буде.
    hybrid
    hybrid, 17.12.2016 12:51
    0
    Kimi Raikkonen, 15.12.2016 13:14
    неужели вы думаете что он сам сидити делает чертежи!? он когда приходил - привел с собой свой штаб - человек 10 если не ошибаюсь - главное что бы они остались, так как большинсов работы делают именно они.
    насправді адекватний менеджер для хороших технарів - надзвичайно важливо. чувак, який правильно задасть напрямок розробок, виокремить найкращі рішення з запропонованих і т.д. а для цього він має досконало знати матерію і водночас вміти приймати рішення, бо інакше їх буде приймати той, хто все своє життя підписував якісь контракти з мальборо.
    anton_aton
      anton_aton, 17.01.2017 16:26
    0
    Ох автор и написал: "Німець виграв на три гонки більше і на один раз частіше піднімався на подіум, а головне – зумів набрати на 63 очка більше." Уточнить хотя бы надо что речь идет о первой части сезона... или о чем тут вобще речь идет???...
    ведь в итоге Хэм приделал Барби по всем показателям кроме очков....
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.