Як команди Формули 1 провели восьмиденні тести в Барселоні

У п’ятницю в Барселоні завершилися восьмиденні тести цьогорічних машин, які наступного разу глядачі побачать уже в Мельбурні менш ніж за два тижні. От і нам варто звернути увагу на те, з чим в новий сезон входять учасники чемпіонату. Тим паче, що іспанські сесії принесли низку сюрпризів – приємних одним і неприємних іншим.

 

 

Почну з погоди: дощі протягом першого тижня і навіть сніг, який вкрив каталонську трасу на третій день тестів, сильно вплинули на роботу команд, відродивши дискусії стосовно того, що в майбутньому варто проводити тести у тепліших та більш прогнозованих умовах. Оскільки в Європі наприкінці лютого – на початку березня жоден автодром апріорі не може гарантувати такі умови, то найближчим місцем є Бахрейн. От тільки це однозначно виллється в додаткові витрати, на які не всі команди готові піти. Та й у разі необхідності доставки запчастин або інших важливих елементів машини Сахір аж ніяк не Барселона, куди з Англії, Італії та Швейцарії привезти будь-що можна буквально за пару годин. Крім того в Бахрейні є загроза піщаної бурі, яка плідній роботі на трасі не сприятиме. Зрештою, дискусії стосовно місця майбутніх передсезонних тестів – це справа віддаленішого майбутнього, ніж старт чемпіонату в Австралії.

 

 

В стані лідерів ситуація дуже схожа на минулорічну – Феррарі демонструє найшвидші кола в той час як «срібні стріли» працюють більш довгими серіями кіл, а на коротких не розкривають весь потенціал машини. В свою чергу Ред Булл на швидкому колі виглядає повільнішою, але на довгій дистанції темп «енергетиків» був на рівні Скудерії. Іншими словами, якщо ніхто з трійки фаворитів не приховав якийсь напрочуд важливий козир, то принаймні, на початку сезону ми побачимо продовження доволі відомого сценарію, за яким Мерседес матиме перевагу над конкурентами, що не даватимуть дихати вільно, але цього все одно буде не достатньо.

З огляду на те, що технічний регламент істотних змін не зазнав, то чемпіонська команда вирішила не лагодити те, що не ламається. В Мерседес досить розважливо підійшли до роботи над W09 зробивши її ґрунтовною еволюцією чемпіонської попередниці. «Срібні стріли» не стали гнатися за швидкими колами на найбільш м’яких комплектах ґуми, віддаючи перевагу роботі на довгих серіях. Все це вилилося в те, що Хемілтон з Боттасом сумарно проїхали найбільшу дистанцію на тестах. А це дуже промовисто свідчить як про надійність машини з Браклі, так і про упевненість підопічних Тото Вольффа у власних силах. Експерти, що спостерігали за тестами з місця подій, припускають, що на гоночній дистанції Мерседес «везе» своїм головним конкурентам з Феррарі та Ред Булл близько секунди з кола. Валттері Боттас це заперечує, але навіть якщо там немає секунди, а є 0,5 – це все одно чимало. До того ж не слід забувати і про «чарівний» кваліфікаційний режим роботи силових установок Мерседес.

 

 

Скудерія навпаки – суттєво переглянула архітектуру свого шасі, перейшовши на значно довшу базу, подібну до тої, яка є у «срібних стріл». З одного боку це повинно компенсувати «червоним» дефіцит гоночного темпу на швидкісних трасах, з іншого – вони можуть зіткнутися з проблемами, які минулого року розв’язували в Мерседес, коли часом стикалися з несподіваними проблемами то перегріву шин, то недостатньої аеродинамічної ефективності машини в цілому. Себастьян проїхав найбільшу кількість кіл на тестах, залишившись задоволеним машиною. Феттель з Райкконеном показали зуби у свої останні дні тестів, проїхавши кваліфікаційні кола з фантастичними результатами, які закріпили їх нагорі зведеного протоколу. От тільки на шинах HyperSoft з порожніми баками Хемілтон, Боттас і Ферстаппен не виїжджали, а скільки пального було в баках Ріккардо в шостий день – залишається питанням. Якщо про швидкість Феррарі на тлі Ред Булл однозначно судити складно, то зрозумілим є те, що SF71H вийшла надійною, зрештою як і Мерседес, але ще не такою швидкою як W09. Наразі в Маранелло це розуміють і вірять, що протягом сезону зможуть надолужити. Ще однією технічною особливістю, родом з Італії, є робота силової установки на низьких обертах – вона викидає мастило, що при згоранні утворює дим. Особливо яскраво це виглядає коли машина стоїть заведеною в боксах або повільно рухається по піт-лейн, залишаючи по собі димову завісу. Тож коли на старті гонки в Мельбурні побачите дим позаду шістьох машин, на яких стоять мотори Феррарі, не дивуйтеся – наразі це нормальний їх режим роботи.

 

 

Ситуація з Ред Булл є найменш зрозумілою в цілому: Едріан Ньюї спроектував чудове шасі, можливо навіть найкраще, але на ньому стоїть силова установка Рено, яка все ще нівелює зусилля конструкторської команди з Мілтон Кінс. Крім того наразі суперечливим є рішення «енергетиків» співпрацювати з Exxon, а не з Elf, під чиї паливно-мастильні матеріали Рено з самого початку створювала мотор. Наразі Ред Булл – єдина клієнтська команда, яка використовує не те пальне, яке рекомендує виробник силової установки і яким користується відповідна заводська команда. Кріс Хорнер, у свою чергу вважає, що це стане перевагою його команди, а не недоліком. Що ж – час покаже. За підсумками тестів саме Ред Булл є найтемнішою конячкою групи лідерів, і хоча Хорнер і Марко намагаються напустити ще більше туману, та багато хто вважає, що в Мельбурні Ріккардо з Ферстаппеном будуть головними конкурентами Мерседес, а не Себастьян з Кімі. Якщо не виникне проблем з моторами, які все ще істотно відстають від німецьких й італійських агрегатів, і в плані потужності, і в плані надійності. Принаймні, Даніель вважає, що команда найкраще підготувалася до сезону за всі роки, що він в ній працює.

 

 

Однозначним лідером середньої групи в Іспанії була Рено. Воно й не дивно, адже на третій рік команда зі статусом і ресурсами заводської не може собі дозволити плентатися на межі потрапляння в топ-10. Каталонські тести продемонстрували, що саме жовто-чорні машини перебирають на себе неофіційний титул «найкращої серед інших», який два попередні роки належав Форс Індії. І так само як «рожеві пантери» минулого року Рено нині відчутно відстає від тріо лідерів, але при цьому суттєво випереджає інших. Навряд чи команда з Енстоуна зможе здобути перемогу, але за сприятливих обставин на дебютні в кар’єрі подіуми Хюлькенберг з Сайнсом розраховувати можуть.

 

Наступною після французів назву американську Хаас – машина під управлінням Магнуссена продемонструвала дуже непогану, як на середняка, швидкість. Додайте до цього пристойний рівень надійності техніки і стане ясно, що підопічні Гюнтера Штайнера готові зробити ще один крок вперед у своїй короткій історії. Єдине, що однозначно непокоїть – це проблеми Грожана з гальмами та блокуванням передніх коліс. На третій рік існування команди та роботи Ромена в ній – це вже виглядає і не смішно, і непрофесійно, і взагалі непристойно. Тим паче, що у Кевіна з цим якихось суттєвих проблем не виникало.

 

 

А ось і одна з двох команд, чия робота в Іспанії однозначно стала несподіванкою. Причому несподіванкою з яскраво вираженим негативним забарвленням. Макларен вже і з Хондою розлучилась, отримавши силові установки Рено, і повернулася до свого історичного помаранчевого кольору папаї, і конструкцію машини кардинально переглянула. Проте нова MCL33 проїхала найменшу дистанцію в Барселоні. І головною причиною цього стала саме радикальна конструкція задньої частини, яку зробили максимально вузькою. Розплатою за це стали проблеми з охолодженням, через які найбільше потерпав Алонсо. Фернандо проїхав лише 150 кіл, в той час як у Вандорна справи були не набагато краще – 189. І пілоти Макларен стали єдиними призовими пілотами, хто на тестах не проїхав і двох сотень кіл. Менше, ніж вони, проїхав тільки Роберт Кубіца, який є третім пілотом Вільямс. Потенціал у MCL33 непоганий – машина може бути швидшою за Хаас, але у цьому випадку надійність поки що виходить на перше місце. І як тут не пригадати слова Рона Денніса: «Щоб фінішувати першим, перш за все треба фінішувати».

 

Коли за власником команди тягнеться довгий шлейф фінансових проблем і судових переслідувань на Батьківщині, через які він не може покидати територію Сполученого Королівства, а конкуренти вкладають кошти у власний розвиток, то нічого дивного немає в тому, що Форс Індія на тестах показала регрес. VJM11 стала акуратно продуманою еволюцією своєї попередниці, але на відміну від Мерседес, цього однозначно замало. Дефіцит коштів ще ніколи в Формулі 1 нікому не допомагав, тож результати Переса з Оконом обнадійливими назвати не можна. «Рожеві пантери» цього року однозначно опустяться на кілька сходинок.

 

 

Наступною командою-несподіванкою іспанських тестів стала Торо Россо, але на відміну від Макларен сюрприз має позитивні характеристики. Отримавши у спадок від англійців силові установки Хонда, від колективу з Фаенци нічого особливого не чекали. Хіба що за винятком великої практики механіків із заміни силової установки або її компонентів. Та цього не сталося, оскільки в цілому японський мотор став набагато надійнішим, хоча все одно залишається найменш потужним серед усіх. Відтак високого гоночного темпу від Гаслі з Хартлі ми не побачили, але і з технічними проблемами команда майже не стикалася, хоча і проїхала малу дистанцію – менше тільки в Макларен.

 

 

І третім колективом, хто по-справжньому здивував на тестах, стала Вільямс. По-перше, це єдина команда, яка дала попрацювати своєму запасному пілоту. І це, нагадаю, в умовах, коли перша чотириденна сесія відбувалася на мокрій (часом напівсухій) трасі. По-друге, напарником Стролла став Сергій Сироткін, який до цього був резервним пілотом Рено, а отже суттєвого досвіду роботи з сучасною машиною не має. Відтак дати можливість Роберту сісти за кермо – це справжня розкіш. Далі – шасі хоч і розроблялося за безпосередньої участі Падді Лоу, який минулого року прийшов з Мерседес, але в Барселоні виглядало відверто погано. І тут головною проблемою є нерозуміння чи це недоліки самого шасі, чи це відсутність досвіду та швидкості Стролла з Сироткіним, які часто замикали протоколи дня. При цьому машина вийшла надійною, бо за пройденою дистанцією стала п’ятою, випередивши, зокрема, Рено. Наразі до команди з Гроув більше питань, ніж відповідей. Десь так само багато, як до Ред Булл і Макларен.

Замикає огляд вже звичний аутсайдер останніх років, Заубер. Команда однозначно зробила крок вперед, але цього поки що недостатньо. Головні конкуренти минулого також прогресують, а ті, в кого спостерігається застій або регрес, все одно знаходяться далеко попереду, щоб з ними можна було конкурувати. Головні зміни швейцарців на краще – це безумовно спонсорський контракт з Альфа Ромео і актуальні силові установки з Маранелло. Та в Барселоні біло-червоні машини не вражали ані швидкістю, ані пройденою дистанцією (третя команда з кінця). За таких умов розраховувати доведеться, як і в минулі роки, виключно на сприятливі обставини.

 

 

Коротко підсумовуючи все написане, слід визнати, що лідери не змінилися і головним фаворитом на старті сезону варто очікувати Мерседес. Хто з двох команд – Феррарі чи Ред Булл – зможе одразу нав’язати «срібним стрілам» боротьбу, залишається загадкою. Так само абсолютно незрозумілими наразі залишаються перспективи Макларен і Вільямс – обидві англійські команди розчарували, хто надійністю, хто швидкістю. Ну а нам залишається дочекатися першого гоночного уїк-енду, який уже не за горами.

 

P.S. Трансляції Формули 1 на українському ТБ повертаються на Першому автомобільному, та про це і багато іншого – в наступному матеріалі.

 

В’ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ